якщо раніше я тільки
говорила, що поводжуся не як учитель, то сьогодні я це реалізувала на повну.
так, у мене був конспект
уроку за антоничем, а у дітей було домашнє завдання. але, чорт, ну мусять вони
знати, що шевченко не був таким ідеальним сином українського народу, що він блядував і мав стонадцять дівок. і що
літературу треба читати без критики, щоб зрозуміти наповненість твору. і що не
всі письменники писали про україну. і що синє небо і жовті поля – це не завжди
прапор. і що паланік не перший «перепрочитав» христа. і профорієнтаційна моя
агітація аж ніяк не схожа була на агітацію. але вони мають знати, що можна
провести студентські роки, забивши їх квном, радіо, тренінгами, подорожами.
але, чорт, я відчула
цей кайф просвітителя, які по селам їздили.
вкотре я там напишу,
що мене вражає розумовий рівень у цьому класі? та й не тільки розумовий. і
культурний теж.
є хлопчик, який читав «задуху»
паланіка, що неймовірно мене здивувало. ну ви ж понімаєте, да? є хлопчик, який
здається навіть у курсі, хто такий оруелл і великий брат. може, здалося. є
хлопчик, який грамотно апелює і вміє провокувати.
день не зіпсувала ні
перевірка керівника практики, ні шостий урок. до того ж, зою володимирівну ми
запрошували на наш із оксаною борисівною дівич-вечір. андрія ж, дівоньки! гайда
гадати на суджених!
да
ВідповістиВидалити