ви серйозно з цими вашими претензіями на «назавжди»
і стереотипами, які стосуються підвищеної уваги?
невже ви думаєте, що проявлення уваги до
людини – це обов’язково ознака
закоханості? а інтерес? а азарт? а колекціонування?
людей, яких хочеться – мало. особливо, у
цьому місті. тому їх треба надкусити й бігти шукати, де є ще. мені добре так,
як є. і я не страждаю від своїх учинків, бо навчилася себе пробачати. а більшість
моїх знайомих чекає суперзнаків у вигляді приходу месії, щоб викинути старі
черевики й купити нові.
з вами нецікаво грати, бо у вас усе за
правилами. немає смаку крові в роті. цього металевого присмаку, який збуджує.
все одразу погоджено, з’ясовано і
розділено за ролями.
і взагалі, не ховайтеся у свої мушлі. щоб
потім не було сюрпризів, коли читатимете мою переписку ;)
reach out and touch faith, зануди! ;)
Немає коментарів:
Дописати коментар