щоденник практики. день 1-2 (uncensored version)

загалом, все не так погано, як я думала. все ще гірше. дітей у школі багато, вони пересуваються і воплять. плюс, учні виглядають дуже тупими і заторможеними. наприклад, ми у школі весь час якісь мутки мутили, пи**илися на кожній перерві, клеїли портрети фізика в ряд із ученими, ховали швабру від прибиральниць, забивали стрєлки після уроків. ну, вєсєлуха якась була. а ці діти тормозящі сильно. на уроках туплять, на перервах шукають свій кабінет, приходять і втикають за партами. ніякого адреналіну. шо вони згадають потім на зустрічі випускників?

ця фішка з кабінетами для мене нова. за класом немає закріпленого е-е-е.. класу (ну, кімнати, тіпа, поняли?) учні на кожен урок ходять у конкретний кабінет. наприклад, нахалєру географії й шевченку окрема кімната – загадка.

у 7-му класі є дівчинка, схожа на льошу дурнєва і хлопчик, який копія ігоря корнелюка (про подожди, дожди, дожди співав).

на другий день я побачила свій 11-б клас. радує те, що дівчат тут менше, ніж хлопців, бо з тьолками мені зазвичай важко подружитися + ці гормони і боротьба за місце альфа-самки 11 класу мене завжди викошують. у 7-му класі мене почали пікапити з порогу. в 11 самці просто ще прощупують і примітивно ви**буються.

вирішила, що практика мені не може сподобатися з однієї причини: все, що я хочу зробити з дітьми, карається кримінальним кодексом. хоча, ткачинський сказав, що головне – не бути спійманим. можливо, прислухаюся до його слів, якщо мені зовсім стане нудно до кінця третього тижня.

вчителька, за якою закріплена я, косючка і староста, – афігєнна. я за нею цитатки записую, але підкорила вона мене ще коли сказала, що любить запізнюватися і якби могла, то взагалі б не приходила.

після довжелезних пар, тривалістю півтори години, уроки по 45 хвилин взагалі пєсня. плюс, я кайфую, що можу сидіти на уроці на задній парті, кнопати вконтакті, писати щоденник із матюками, читати книжку і офіційно ніфіга не робити, бо я ж переймаю досвід старших колег!!! тобто, нічого не змінилося з моїх шкільних років, але тепер це офіційно і цьому є виправдання.

до речі, керівник практики заборонив ходити в джинсах, бо ми маємо відрізнятися від учнів. тому сьогодні я прийшла в лосінах, вирішивши, що мій незарах із методики це виправдовує. до того ж, учням мами не дозволяють ходити без шапки, а моя не бачить, тому я фраєрую з голою головою. це нас і відрізняє.

учням дімки не пощастило ще більше, ніж моїм. у нього 9 клас і вони вчитимуть «наталку полтавку». це ж полюбасу буде якийсь компаративний аналіз, деструктивний розбір протагоніста твору впарювати, а епіграфом до уроку візьме цитату з ортеги-і-гассета.

між іншим, завдяки практиці я відкрила у собі суперсилу: спати вночі й прокидатися зранку. так прикольно вдень щось робити, а не дрихнути.

на другий день нарешті у 7-му класі почалися двіжухи. два пацінчіки замутили мордобой нарешті. мабуть, треба було б їх розняти, а не робити ставки. я дуже хєровий педагог, да. але якби це було перед уроком літератури, то я би втрутилася і прочитала мораль про любов до ближнього. а, оскільки, інцидент мордобоя стався перед уроком мови (яку, на думку пана академіка, я не вмію викладати), то я просто сиділа і ржала з косючкою. думала, чорненький товстопуз виграє, але свєтка розняла їх і все зіпсувала.

відчуваю, що я буду дуже фіговим вчителем. дуже. але ж я творець, а не філолог. хулі ви хотіли?