острог у соло: хохонь

якась особлива ніч, хохоне. а коли як не в особливі ночі писати про тебе?

я так багато хочу сказати тобі за що дякую, що як завжди не згадаю і 1/3 всього важливого.

це місто дало мені тебе. у цьому місті моє перше побачення було з тобою. класичне із усіма «розкажи про себе», з підбором наряду та запізненням. ти знаєш про мене все і досі мене любиш. треба або дружити з тобою до кінця, або вбити тебе.

зазвичай я уникаю людей із купою проблем, тотальною зневірою в себе, занадто інтровертних інтровертів та маленькими таємницями, про які не говорять ніде, окрім щоденників і твітерів. але дивна штука: рятуючи тебе від цієї всієї чорнухи, я рятуюся сама. мені не можна йти на дно, коли треба виштовхувати тебе наверх.

олічко, ти змирилася з відсутністю в мене патріотичних поглядів та любові до україни. навіть не дорікала за мою москальську.

все, що я могла би про тебе написати – занадто інтимне. бо наші стосунки – текстові та, найчастіше, опіслядвохночні. а люди ніколи не бувають такі відверті, як після півночі. хоча, з тобою я була чесна 24/7.
на бога, жінко, ти – єдина, кому я була майклом, а не навпаки. ага.