острог у соло: володька

ми з володькою зустрілися пізніше, ніж мали. це той випадок, коли вчасність настала пізніше, якщо можна так парадоксально виразитися. я подумала: що це за самозакоханий тернопільський чувак, який думає, що він новий джим керрі? злісний, заздрісний, випєндрьожний і занадто пафосний як для хлопця із села настасів. козаку ти сподобався, і я подумала: «хм, а він нормальний наче». звісно, якщо не враховувати всього того, що ти писав мені у приватні повідомлення після кожної репетиції. плюс, іще закрити очі на твої сповіді у грибовці, за кулісами хмельницького, львова, рівного і п’ятихвилинних зустрічей на території академії. насправді, я паскудно розбираюся в людях. і літовчук – яскравий тому приклад.

бути з людиною максимально наближеною до справжньої себе – це найвища цінність. не гратися в дурну примітивну дівчинку. розповідати про паланіка півгодини, цитувати жадана (так, я не ідеальна ;) і кінга, обговорювати моїх хлопців, твій розвиток, оруела, наші зміни та плакатися про те, що ми вже четвертий (скільки разів ти повторив це слово?) курс.

за 120 хвилин нашої кави я побачила справжнього володьку. але, здається, ти ніколи не включав зі мною коміка. люди, які вивчають філософію, завжди сумніші, бо розуміють більше. але тобі важче: ти маєш сміятися з інших, а це ще більш нагнітає, бо бачиш людські вади під мікроскопом.

ти виріс за ці три роки. і це логічно, звісно. але твоє дорослішання схоже на те, як твердіє стовбур молодого дерева. ти стаєш чоловіком, який може прокласти асфальтну дорогу через море або побудувати підвісний міст у відкритому космосі. з тобою комфортно бути жінкою. чомусь мало таких чоловіків, із якими я відчуваю себе справді слабкою статтю.

дивуюся, як ти розумієш мене, більше, ніж ті, хто зі мною вчиться, спілкується кожного дня чи пересікається частіше. хоча, це змушує мене трішки побоюватися твоїх висновків щодо солонської. мабуть, ти один із небагатьох, хто бачить у мені мій стержень. не характер, звички чи образ. а саме початковий стержень, який я обтикала оманливими штуками, типу: почуттям гумору, прочитаними книгами, переглянутими фільмами та іншим.

дякую тобі за віру в мене, за твої цитатки, які дивують своєю влучністю і, звісно ж, дякую за компліменти про піджачок і нігті.

ну а если серьезно, то людей, які були зі мною з першого курсу, залишилося так небагато. бережімо їх. [сумна музика із соціалочки]