я присвячую цей блог собі, але ви теж можете його читати

Архів блогу

вівторок, 23 липня 2013 р.

monstro

великий волохатий монстр хапає мене за руку й волочить нічним містом. я – маленька дівчинка у піжамці з рожевими свинками. а він – здоровенний, волохатий, ікластий монстр. ми біжимо порожніми вуличками повз будинки, де у теплих ліжках сплять малі слухняні дітки. можливо, вони бачать ще кольорові сни, а я – нехороша дівчинка й тому викрадена страшним кудлатим чудовиськом.
ми перестрибуємо огорожі, стільці в літніх кафе. біжимо на червоний сигнал світлофора. оминаємо міліцейських з табельною зброєю і перегаром. зупиняємося на переході, щоб пропустити мажора на порше і мчимо далі.
я відчуваю, що волохата рука монстра тримає мене сильно, але ніжно. тепла монстрова рука не відпустить, доки не доведе до пункту призначення. я швидко втомлююся і прошу монстра зупинитися відпочити. проте він робить вигляд, ніби не чує моїх дівчачих ридань, як і належить порядному монстрові.
через декілька кварталів ми звертаємо в невеликий дворик і кошлате чудисько бере мене на руки, щоб було зручніше оминати припарковані авто. і от я, маленька дівчинка, відчуваю себе бонні паркер, ненсі спанджен, керіл фьюгейт і майрою хіндлі. звідкись береться новий прилив сил, тому я обережно й ніжно притискаюся до густої шерсті монстра. відчуваю його серцебиття і заспокоююся: не такий він уже і страшний, якщо має серце.
зовсім скоро я все ж втомлююся й прошу чудовисько зупинитися. «не зараз, дівчинко», - відповідає воно мені. ви чули?! чули, який у мого монстрика надзвичайно серйозний голос? такий приємний монстрячий бас. у мене всередині ніби щось починає дрижати і я відчуваю свердлика у животі. такого маленького механічного свердлика, який видає ледь чутне дзижчання. мій монстр до мене заговорив!
коли я втрачаю відчуття часу і майже засинаю в теплих кудлатих обіймах, ми зупиняємося. монстр набирає шестизначний код на важких залізних дверях, сканує відбиток лапи і ми заходимо до величезної світлої зали.
– чаю чи кави? – запитує чудовисько.
невже він викрав мене, щоб запитати про напій? не розчаровуй мене, монстрику.

– краще зїж, – відповідаю.

Немає коментарів:

Дописати коментар