death proof

маленьке звірятко гуляло джунглями і лякалося кожного тріску. навкруги чулося ричання хижих звірів, крики диких птахів, чужі й незнайомі звуки. воно зайшло занадто далеко від свого дому. звірятко настовбурчувало вуха і ближче притискалося до землі. воно лякалося всього невідомого й тому зараз найбільш за все звірятко хотіло опинитися біля теплого маминого боку.

сутінки навкруги все більше й більше набували погрозливо-синього кольору. навіть звичайні кущі та дерева тепер здавалися страшними постатями мисливців та хижаків. звірятко ледве стримувалося, щоб не зірватися з місця і не чкурнути пулею куди подалі від усіх своїх страхів.

раптом в кущах щось зашуміло та почало агресивно ричати. звірятко прищулило вуха та наїжачило шерсть. ричання набувало все більш погрозливого тону і з кущів почала висуватися втричі більша за звірятка темна постать з великим хвостом та палаючими очима. небезпека насувалася, а тікати було зовсім нікуди. страх та паніка охопили маленьке звірятко. воно пошкодувало про те, що не послухало мами і втікло так далеко від дому; що не повернулося до вечора додому; що ще ніколи не пробувало полювати, не побувало на тому березі річки, не піймало колібрі і не зробило ще так багато речей. і коли небезпека ричала йому в морду з палаючими від голоду очима, звірятко згадало, що воно – дитя лева.