40-70-40

дія перша

текіла. лайм. сіль.

навпроти мене русява красуня модельної зовнішності з великим декольте. На вигляд не старша 25-ти.

- міс, я присяду?

красуня цнотливо і стримано посміхається.

- міс, дозвольте вас пригостити коктейлем?

- вибачте, я не п’ю.

- зовсім?

40 градусів робить з мене суперзвабника. перед цією дівчиною зараз не звичайний тридцятирічний менеджер, котрий релаксує в п’ятницю подалі від офісних стін. тут і зараз перед нею джакомо казанова, поручик ржевський, маркіз де сад з найкращими намірами.

я замовляю найдорожчий коктейль для красуні.

- чоловіче, я ж сказала, що не п’ю.

- дівчино, ваші очі…

- господи… я вас дуже прошу.. відсядьте. я чекаю подругу. он дивіться, скільки ще сумує дівчат без вашої уваги.

- тут є ще хтось, окрім вас? красуне, зрозумійте, я не міг пройти повз! знаєте, я професійний фотограф. вас би на плівку знімати. цифра не створює того враження, у неї немає такої елегантності, витонченості. вас не можна ховати від людського зору. ви – смарагд!

білявка хапає сумочку зі стійки.

- мужик, відчепися!

пересідає на інше місце.

дія друга.

абсент. цукор. білий колір із зеленаво-жовтим відтінком.

за столиком сумує білява жінка років 30-ти з великими зеленими очима. я сідаю поряд. офіціант нагинається до мене, підставляючи вухо для замовлення. прошу не надто дешевого шампанського для дами.

- леді, ви сама?

- поки що, так.

посміхається. багатообіцяюче.

- ви прекрасна в своїй самотності. але мені страшенно хочеться її проруш.. прош.. порушити. ну цей..

полинові 70 градусів вивітрюють з мене казанову. музика занадто гучно грає. сподіваюся, що моя леді почує не все. а що не почує – дофантазує правильно.

- ви б не хотіли відвідати моє ліжко сьогодні? у ньому вам не буде так самотньо, як у цьому прокуреному клубі за крайнім столиком? можемо зателефонувати будь-якій вашій подрузі. але, зрозумійте мене правильно, це все заради того, щоб позбавити вас самотності..

- хамло!

моя дама виштовхує мене з-за столу на брудну кахлеву підлогу.

дія третя.

горілка з соком. горілка з мінералкою. горілка.

після четвертої ранку в клубі народу небагато. біля мене за стойкою, обіпершись на руку, сидить сумна заплакана жіночка. туш розтеклася під очима, рум’янець сповз зі щік, помада залишилася на порожній стопці. на вигляд років 40. можливо, старша.

- я можу чимось допомогти, жіночко?

- відвали. не до тебе.

- блін, та тобі по фігу вже. а я не хочу сам додому їхати. давай до мене.

- от мудло..

жіночка сповзає зі стойки і повільно невпевненими кроками бреде до виходу.

я згадую чи заблокували мені на кабельному канал XXX.