пішла дівчинка Еллі до кінця світу. зайшла в одне місто попроситися на ніч. впустили її в дім, нагодували. розповіла хазяйка дому, що сталася біда у них в сім’ї – син з війни повернувся живим, але руку втратив. такий молодий, а вже каліка. пожаліла Еллі жінку – віддала ліву руку її синові й пішла далі.
через деякий час зустріла вона бабусю, яка стояла зранку і до вечора на вулиці, торгуючи крамом простеньким. збирала гроші онучці на операцію – народилася дівчинка і осліпла одразу. поплакала Еллі разом зі старенькою і віддала їй свої очі. пішла далі.
аж ось, вже майже на кінці світу, зустріла дівчина молоду жінку. вродою вдалася гарна, душею добра, але не любив її ніхто. красою вродилася, а серця не було з народження. розповіла, що 30 років живе сама і хоч би хто зайшов у її хатину з подорожніх. відчувають люди безсердечних. тільки ось Еллі перша жива душа, яка трапилася за все життя бідній жінці. не думала довго дівчина – залишила їй своє серце. стала на кінці світу й думає: очей і руки немає, серце віддала, чи є ж сенс далі йти? три долі влаштувала, але чи її тепер полюбить хтось? розвернулася і назад пішла. знайшла бабусю, чиїй онучці очі віддала. gросилася хоча б служницею жити з нею. сказала стара, що їм зайвий рот аж ніяк не треба і виставила з дому. пішла Еллі до жінки, чий син з лівою Елліною рукою жив. а він уже дружину мав і донечку маленьку. стала проситися нянечкою для дитини бути. розгнівалася жінка. довго кричала і врешті-решт прогнала дівчину. сказала, що в будинку тепер і так місця мало.
зрозуміла Еллі, що не можна людям роздаватися. щось маєш і собі залишати. а як ти хотіла, мила моя Еллі? з кінця світу повноцінною повернутися не можна.
Немає коментарів:
Дописати коментар