косюк оксана борисівна. не перший ворд відкритий заради тебе, жінко.
якщо говорити про всіх людей, які мене оточували з першого курсу, то ти
найбільше від мене натерпілась. як і я від тебе (тут такий смайлик, що
підморгує). всі етапи становлення солонської версії такої, яка є зараз, ти
спостерігала безпосередньо із епіцентру подій.
ти запам’ятаєшся мені чорноволосою королевою із червоною помадою. хоча, ні.
так ти запам’ятаєшся більшості людей. для мене ти – домашня приручена
кішка у моїй сорочці й на моєму ліжку.
ти годувала борщем усю нашу команду на першому курсі. терпіла моє
депресивне ниття, хоча я і не з кожним його ділила. наші вечори під олдскульний
рок, гарне вино та не завжди вишукані розмови будуть чимось особливим для мене,
мабуть, ще дуже і дуже довго. аж поки мене не розіб’є маразм і я про це не забуду.
моє вісімнадцяте день народження було розділено з тобою навпіл. щось
особливе тоді відбулося. святкувати свої іменини з кимось наодинці – це досить
ритуально та інтимно. навіть не знаю, ким має бути людина, щоб я погодилася на
таке ще раз.
мені подобалася твоя стара квартира, у якій була мажорська підлога з
підігрівом. подобалася наша підготовка до іспиту з кирильчуком на новій
квартирі. подобаються твої цитати з пісень гурту «кирпичи». подобається, що ти
змирилася з тим, що мою непричесану творчу сучу натуру не можна втулити в якісь
рамки нормального людського розуміння.
тобі ніколи не подобався мій вибір хлопців. бо ти, як мама, завжди
намагалася вдовбити мені в голову, що я гідна кращого. ріст моєї самооцінки,
якоюсь мірою, завдячує і тобі, хоча ти ніколи не розуміла причини її
заниженості.
я не знаю чи залишишся ти зі мною, чи будеш студентським спогадом разом із
більшістю приємних моментів. але точно впевнена, що в історії ми увіковічнені удвох.
класик над цим попрацював ;)
Немає коментарів:
Дописати коментар