hey hey

біля мертвого сіда ридає мертва ненсі. вона каже:

- сіде, я жінка, яка загубила твоє життя. встань, милий, я заряджу тобі револьвер, я підпалю ложку, я затисну твою вену. хочеш, я затягну петлю міцніше. встань, сіде. я негідна жінка, яка сконає під твої рифи. тепер неважливо, хто помер раніше. джонні заспіває для тебе ще раз і ще раз.

мертва ненсі плаче і щось говорить про королеву.

- сіде, вже так пізно, вставай. нас уже оголошують тисячі голосів. ти чуєш? вставай. не дозволяй так бездарно тебе грати в кіно. вставай, любий. нам час співати.

і нам стає так страшно, що сід може розповісти, чому він помер. ми так боїмося за ненсі, королеву, джонні, який не приїхав. і тоді ненсі каже:

- я буду твоїми ненародженими дітьми, нествореною сім’єю, неприйнятим героїном. хочеш, я цілуватиму тобі груди? тільки встань, сіде. встань, - ридає ненсі.

і ми ненавидимо її. цю пропащу жінку, через яку помер наш сід. сід, який убив ненсі, яка вбила його.