голуб (стьобопритча)

всю зиму голуб тихо воркував у руках дівчини. годувався з її рук, грівся від теплих долонь, що були для нього і прихистком, і підтримкою. дівчина три довгих засніжені місяці дбала і пестила голуба. аж прийшла весна і птах захотів розправити крила. почав вириватися з рук, дзьобати дівчину, обурено киркати… боляче стало дівчині. заплакала від такої несправедливості голубиної. Не тепла шкода свого було, ні. просто голуб обіцяв не відлітати нікуди, з нею весну зустріти і літо довгоочікуване. дзьобав птах руки, а боліло серце. взяла дівчина і скрутила голову голубу.
мораль: якщо любиш – не відпускай.