В дитинстві все було набагато простіше. Якщо дружиш, то назавжди. Якщо любиш, то більше, ніж усе на світі. Якщо ненавидиш, то до смерті.
А зараз? Контролюєш, щоб не сказати «люблю». А якщо і любиш, то постійно намагаєшся контролювати. Дружиш, щоб не здуріти від самотності. Ненавидиш за те, що хтось може бути кращим за тебе.
Ми шукаємо пишних зворотів, щоб виразити елементарні емоції. Намагаємося виділитися і стаємо такі, як і всі.
Любов, дружба, повага, довіра – стали темою статусів у соціальних мережах, а не прагненням чи головним здобутком.
Дівчата створюють ідеальні чоловічі образи, чогось вимагають від хлопців, забуваючи, що самі далеко не ідеальні. Хочуть вірності, романтичності, проявів почуттів і чекають долю в соціальних мережах.
Любити можна мовчки. Можна не дарувати щодня квіти, не робити татуювання з іменем коханої людини, не співати серенад під вікнами і не говорити взагалі нікому про свої стосунки, але це не значитиме, що любити не можна мовчки.
Максималістське жіноче бачення? Можливо.
Якби можна було, я схопила б його за руку і потягнула світ за очі. Знайшла би безлюдний острів і оселилася з ним удвох до кінця життя. Я не чекала б ініціативи, не корчила із себе недоторкану пуританку, не говорила, що я ще не готова.. Я б просто заховала його від чужих очей і не підпускала і близько на крок пишногрудих красунь.
Тим, що любиш, не хочеться ділитися ні з ким. І це нормально. Згадайте, як у дитинстві ми не давали нікому навіть доторкнутися до улюбленої іграшки. І не треба зараз шукати паралелі зі словом «іграшка». Бо ключове тут «улюблена».
Мене коробить від цього пафосу. І вашого, і мого, зокрема. Але від цього нікуди не подінешся.
Вірять в те, що говориш публічно. Вірити в те, що просто говориш, давно перестали.
А зараз? Контролюєш, щоб не сказати «люблю». А якщо і любиш, то постійно намагаєшся контролювати. Дружиш, щоб не здуріти від самотності. Ненавидиш за те, що хтось може бути кращим за тебе.
Ми шукаємо пишних зворотів, щоб виразити елементарні емоції. Намагаємося виділитися і стаємо такі, як і всі.
Любов, дружба, повага, довіра – стали темою статусів у соціальних мережах, а не прагненням чи головним здобутком.
Дівчата створюють ідеальні чоловічі образи, чогось вимагають від хлопців, забуваючи, що самі далеко не ідеальні. Хочуть вірності, романтичності, проявів почуттів і чекають долю в соціальних мережах.
Любити можна мовчки. Можна не дарувати щодня квіти, не робити татуювання з іменем коханої людини, не співати серенад під вікнами і не говорити взагалі нікому про свої стосунки, але це не значитиме, що любити не можна мовчки.
Максималістське жіноче бачення? Можливо.
Якби можна було, я схопила б його за руку і потягнула світ за очі. Знайшла би безлюдний острів і оселилася з ним удвох до кінця життя. Я не чекала б ініціативи, не корчила із себе недоторкану пуританку, не говорила, що я ще не готова.. Я б просто заховала його від чужих очей і не підпускала і близько на крок пишногрудих красунь.
Тим, що любиш, не хочеться ділитися ні з ким. І це нормально. Згадайте, як у дитинстві ми не давали нікому навіть доторкнутися до улюбленої іграшки. І не треба зараз шукати паралелі зі словом «іграшка». Бо ключове тут «улюблена».
Мене коробить від цього пафосу. І вашого, і мого, зокрема. Але від цього нікуди не подінешся.
Вірять в те, що говориш публічно. Вірити в те, що просто говориш, давно перестали.
Немає коментарів:
Дописати коментар