я завжди дотримуюсь слова. тому ніколи не обіцяю багато (24.06.2010)
те, що мене не вбиває, мене нахиляє (23.05.2010)
страшно не те, що в кінці хеппі-енду не буде. набагато страшніше, що може не бути кінця (24.08.2010)
дорогі лейбли, дешеві люди і обіцянки в кінці серії "далі буде" (10.09.2010)
так, я одягаю джинси, а не вечірню сукню. в моїх навушниках грає попса, а не моцарт. так, я схожа на сотні й тисячі інших. так. але моя унікальність в тому, що я можу це визнати (14.09.2010)
наші планети з тобою сусідні. дішу споріднені. тіла - рідні (17.09.2010)
коли ти сидиш і на когось чекаєш, приходить той, на кого чекаєш найменше (12.10.2010)
коли ти вимикаєш музику, якийсь відсоток залишається в навушниках. так само і з людьми (18.12.2010)
земля кругла. все закінчується там, де починалося. фініш - це колишній старт (05.01.2011)
...тоді якраз були модним слухати сумні пісні і сумувати за колишніми (зима 2011)
- у мене проблеми. - які? - придумай сам. я тобі правди все одно не скажу.
ми їхали стільки, що навіть коли потяг стояв, йому було мене не наздогнати.
любов можна зіграти. ненависть завжди щира.
вітрини дорогих магазинів меблів і одягу - проекція щасливого і досконалого людського життя, яке можна купити з доставкою додому.
люди такі, яким не хочеться озиратися вслід.
Немає коментарів:
Дописати коментар