я не знаю, де воно береться. це дивне почуття твоєї присутності.
відчуття львівських купе у сорокаградусну спеку. приливу натхнення о другій годині ночі на гойдалці в грибовці. відчуття донецького пливучого асфальту. відчуття липневого вечора і перестояного терпкого чаю.
відчуття присутності поряд тебе і твого дикого запаху. так пахнуть всі чоловіки, які користуються таким самим парфумом. і я нюхатиму їх всіх, щоб пам'ятати про тебе.
ти будеш сваритись на мене і дратуватимешся через те, що я йду, не кажучи тобі куди. будеш думати, що я присвячую тобі свої вечори і трохи післяобіднього часу, коли найкраще пишеться.
ти станеш моїм особливим, а я залишуся твоєю нерозгаданою.
Немає коментарів:
Дописати коментар