апасіонато

яке там мартіні і тонкі сигарети? забиваєш в горло клубок дешевим шмурдяком і мовчиш про те, в чому навіть собі не можеш зізнатись.

сидиш і заливаєш в себе алкогольну рідину за 23,50, куплену в магазині з яким-небудь жіночим ім’ям. сидиш і відчуваєш як поступово втрачаєш контроль над власним організмом. сидиш і тільки слухаєш, як твоя свідомість видає все те, про що декілька хвилин назад ще не могла зізнатись собі. а тепер розплескуєш душу з бокалу з дешевим вином. легше? та ні на грам. ні на градус не легше.

що ти там кажеш? що травень ненавидиш? дешево. але всі вірять.

що в середині щось пече і співає сумні пісні з плеєра? пафосно. але всі ставлять в статуси.

що все нормально? всім байдуже і всі звикають.

я не особлива. ніхто в цьому світі не особливий. просто є люди, які опиняються в центрі кола, створеного іншими людьми. але і це тимчасово.

проституція – не любов. міграція – не норма життя.

у лебедів, може, і назавжди. у людей до наступного партнера.

і ніхто не особливий. ні ти, ні я.

просто ми в різних колах людей. і ти щось особливе, і я в центрі.

яке там мартіні і тонкі сигарети? дешевий шмурдяк за 23,50 і depech mode в winampi максимум.